“Якщо не подобається держава, то їдь собі до іншої країни”, – позивний “Маршал” про українських ватників та жарти Зеленського
“Позивний Маршал” — він же Євген Жуков, український десантник, заступник командира батальйону 79 ОАЕМбр, більше відомий як “кіборг”, під керівництвом якого в жовтні 2014 року українські військові утримували Донецький аеропорт. З вересня 2015 року Євген Жуков — начальник Департаменту патрульної поліції України. В інтерв’ю “Апострофу” він розповів, хто прийде до влади в Україні в разі військового перевороту і що робити з людьми з проросійськими поглядами, які живуть в Україні. Патріоти України пропонують вам ознайомитися із текстом цієї бесіди.Сообщает http://www.zvistka.net
– Усі роботи потрібні та всі завдання важливі. Там була одна ситуація, тут зовсім інша. Тут є особовий склад, який теж треба контролювати, забезпечувати, тут такі самі люди. І я не легендарна особистість, дуже багато командирів там було, які керували, між усіма нами була взаємодія, яка допомагала нам успішно виконувати завдання. А так, з усіма своїми товаришами, з усіма командирами, з усіма бійцями я як спілкувався, так і спілкуюся. І там ставлення до мене теж не змінилося.
– А де вам простіше — тут, у тилу, або там, на фронті?
– Там простіше. Там все зрозуміло, все чесно, правильно, принаймні, так було в мене. А тут купа негативу, навіть якщо ти нічого не робиш. Тут, звичайно, складно працювати, але треба. Для цього ми й існуємо, щоб робити якісь маленькі кроки вперед для розвитку нашої держави.
– Якщо б ви були головнокомандувачем України, як би вчинили в ситуації з Донбасом? Чи стали б його відвойовувати?
– Я не головнокомандуючий України і не маю права коментувати такі речі. Це хтось собі дозволяє висловлювати думки “От, якби я був… я б зробив так”. На цьому етапі я виконую свої обов’язки та завдання. Моя особиста думка, що не все так просто: “Еге-гей, побігли” і все… Потрібно враховувати зовнішні фактори, внутрішні, розраховувати сили і засоби, мотивацію людей, їхню підготовку, забезпечення…
– Ну, а ваша особиста думка, що б ви зробили з Донбасом?
– У мене є думка щодо цього, але я б не хотів її озвучувати. Це інші вважають, що згущене молоко привезли на фронт, з кимось поговорили і вже можуть щось вирішувати і вказувати, кому що робити.
– Періодично від ватажків “ЛНР” і “ДНР” з’являються заяви, що їх нібито намагаються ліквідувати, здійснюють на них замахи. Як ви вважаєте, а чи є сенс їх ліквідувати?
– Може, в цьому і є сенс. Але ви ж розумієте, що на них впливають зовнішньополітичні фактори, вони ж самі рішення не приймають. Інформаційна війна в нас програна, тому вони там ведуть свою інформаційну війну, у них там своє радіо, свої канали, вони розповідають, що в Україні тут снігурів їдять. Дуже багато людей вважають, що в нас скрізь зло. А потім приїжджають і бачать, що все не так, люди як люди, живуть нормально.
– А коли ви воювали в Донецькому аеропорту, чи доводилося перетинатися з кимось з ватажків, із Захарченком, з Моторолою, може, з Гіві?
– Не доводилося, і я б не хотів з ними перетинатися. Ми тримали противника на відстані пострілу. Вони дзвонили, хотіли якесь укладати перемир’я, але в нас була своє завдання, і ми його виконували.
– А якби відбулася зустріч, як би ви себе повели?
– На тому етапі, якщо б були якісь можливості, тоді я б і думав про це. Ну, не думав, а натискав би на спусковий гачок. А тепер міркувати про це… Вже час минув. Нікому не цікаво, всі забули, що там відбувається, АТО… Хоча я вважаю, що ніяка це не АТО, це війна.
– А “забули про АТО” – це ви маєте на увазі кого, хто забув?
– Нікому не цікаво в мирних містах, що там діється на Донбасі, як хлопці воюють, як вони гинуть, як залишаються інвалідами. Є маленький відсоток людей, які підтримують, волонтерять, збирають якісь кошти, але переважно людям нецікаво. По телевізору не показують, основна інформація надходить з Facebook, і люди собі спокійно сидять, попиваючи пивасик у кафе, і міркують, як треба воювати. Експерт такий собі: 30 років, від армії відкосив і розповідає, як він воював, а сам туди не йде і лише наводить приклади. А потім питаєш у нього: а звідки ти знаєш? Ти бачив щось, був там? Я, наприклад, ніколи не говорю про те, чого я не бачив.
– Що можна в такій ситуації зробити, щоб люди не забували?
– Потрібно говорити про це, треба давати нормальне забезпечення, домагатися дисципліни. Над цим зараз намагаються працювати, навіть якщо це складно. Але розвивається такий напрям поступово.
– Але сьогодні ж із забезпеченням ситуація все-таки покращилася? Раніше це було на плечах волонтерів…
– Я б не сказав, що раніше тільки волонтери цим займалися. Коли ще й слова такого не було, “волонтер”. У нас була і техніка, і все необхідне, зрозуміло, що багато чого ми за свої кошти купували. Але ті, хто кадрові військові, які служили все життя, все розуміли. Втім, раніше ж як було? Армією не цікавилися. Раніше всю армію називали трутнями, які сидять і “за наші гроші нічого не роблять”. А я завжди говорив, що армія буде жити тільки тоді, коли розпочнеться війна. Воно так і сталося. Але я думаю, незабаром знову про неї забудуть, як і забувають про всіх тих хлопців, які віддали свої життя на фронті або шматок плоті, або психіку там пошкодили.
– Як вважаєте, чи багато в Україні людей з проросійськими поглядами?
– Звичайно, багато. Вони просто сидять тихо і чекають моменту. Людей, що говорять “Путін, введи війська”, – таких дуже багато. А скільки в нас людей до Криму їздять відпочивати! Я взагалі шокований цим. Як можна їздити відпочивати до Криму, коли ворожі війська захопили шматок нашої землі? “Там море чисте” – кажуть такі люди. Вони навіть не розуміють, що сталося.
– І як з ними бути, з такими людьми?
– Якщо не подобається держава, то їдь собі до іншої країни. Кудись за кордон, де платять в євро або доларах або російськими рублями. А просто сидіти і говорити, що все погано, я люблю Росію або якусь іншу країну, і не їхати, то навіщо тоді так говорити? Потрібно шукати позитивні сторони. Намагатися розвивати країну.
– А миритися з Росією Україні потрібно? І чи взагалі можливе таке примирення в майбутньому?
– Я ні з ким не хотів би миритися. Треба розірвати всі відносини з ними. Зрозуміло, що є політичні моменти. Звичайно, є в Росії різні думки, є люди, які називають нас хохлами, другосортними людьми, а є люди, які мислять по-іншому. Але я ніколи не буду дружити з тими, хто обливає тебе брудом просто тому, що він вважає себе вищим.
– Як вважаєте, Арсен Аваков – демонічна особистість? Кажуть, що в його руках нині в Україні зосереджено дуже багато влади. Є думка, що в разі чогось за ним підуть силовики.
– Мені нецікаві всі ці політичні моменти. Нашому підрозділу надають дуже хорошу підтримку і допомогу, у нас щільна нормальна робота. Не в тому плані, що якісь “злочинні накази” віддають, а просто є нормальна взаємодія. Точно така сама робота і з головою Нацполіції Хатією Деканоїдзе – у нас гарна команда.
Трапляються, звичайно, і серед особового складу негідники, які підставляють роботу всіх інших. Але так буде завжди, поки триває природний відбір. Однак ми намагаємося виконувати свою роботу, робити її по-людськи. Є в нас і недоброзичливці, але є і підтримка суспільства. Не завжди, звичайно, вдається отримувати необхідну допомогу, від тих же судів. Буває, штрафуєш людину, і видно ж, що вона п’яна, а її суд виправдовує. А буває, що людина вкрала велосипед, і її садять на 30 років, а хтось вкрав мільйон, його виправдали, і він знову сидить у Верховній Раді. Ось з цим важко.
– Продовжуючи тему Арсена Авакова, як думаєте, чи можливий у нас військовий переворот? Періодично лунають такі заяви.
– Чому порушилася ця тема? Бо в Туреччині була якась спроба військового перевороту, і в нас одразу почали інтернет-експерти міркувати, як же ми зробимо переворот. Питання: а для чого? Щоб повністю зруйнувати країну? Люди думають, що, якщо здійснити військовий переворот, то всі чесні та хороші люди миттю візьмуть керівництво на себе? Я не впевнений. Я думаю, що одразу ж піднімуть голову ті, хто з кримінальним минулим, бандити. Будуть дурдом і хаос. Ображатимуть жінок, дітей і старих. У країні має бути стабільно і спокійно, і тоді буде нормальний розвиток держави, а якщо щодня щось перевертати, то не буде жодного руху вперед, лише назад.
– Як вважаєте, чи можуть бути заворушення в Україні у зв’язку з підвищенням комунальних тарифів? Третій Майдан?
– Я вважаю, що, якщо підвищувати тарифи, треба підвищувати і зарплати. Просто піднімати тарифи, не забезпечуючи людей нормальною заробітною платою, я вважаю це неправильним. Просто якісь бізнесмени монопольні піднімають ціни заради своїх інтересів.
– А самі ви готові платити за новими тарифами? Чи вистачить зарплати?
– Та всі будуть платити, тому що, якщо не будуть платити, будуть відключати і електроенергію, і газ. Але я все-таки сподіваюся, що в нас розумні керівники, і, якщо вони роблять один крок, то повинні робити й другий крок – підняття зарплат.
За себе можу сказати, що в мене як у начальника Департаменту патрульної поліції зарплата 27 тисяч гривень. У мене в декларації це все відкрито. Але, припустимо, у моєї бабусі пенсія 1300 гривень – як вона буде платити за цими тарифами? Треба ж враховувати, що в людей різні зарплати. Є люди, які працюють на державу, і в них маленькі зарплати. Але найгірше пенсіонерам, які відпрацювали все життя на державу, і тепер у них грошей не вистачає елементарно на їжу та одяг, бо треба заплатити за світло, за газ, за воду.
– І наостанок. Що думаєте з приводу скандалу навколо Володимира Зеленського, який показав Порошенка жебраком?
– Я вважаю, що він висміяв країну. Як відомо, сміття з хати не виносять. Ти в цій країні живеш, ти повинен пишатися цією країною, а не показувати її з боку *опи. Є якісь інші жарти, крім політичних. Люди сміялися не над президентом, а над усіма нами. Його, звичайно, вже всі засудили, але моя думка, що так не можна було робити, і я б так не вчинив.
Post a Comment