І бабусі, і інтелігенція, і чоловіки напідпитку: чернівчани у єдиному пориві ледве не розірвали водія маршрутки за бійця АТО
Негідник погодився провезти за законною пільгою пораненого на війні лише після дружного обурення пасажирів та обіцянки сильної половини «поговорити по-чоловічому» на кінцевій зупинці.Сообщает http://patrioty.org.ua/
Про це на своїй сторінці у соцмережі повідомив чернівецький краєзнавець Степан Карачко, зазначають Патріоти України.
Наші пригоди в маршрутці №13
Вчора з дружиною ми рано відправились по-гостити у родини в Садгорі.
На зупинці Шевченка ми сіли у маршрутку № 13 навіть місця були. В салоні маршрутки грала музика водій курив та по телефону розказував приятель про свої нічні походеньки, а бабусі що сиділа поруч так уважно слухала, що аж руку до вуха приклала, щоб нічого не пропустити. По тихеньку їдемо.
На вокзалі в маршрутку заходить молодий хлопчина років 25 з палицею та важкою сумкою. Йому зразу місце запропонували, але він відмовився сказавши, що йому краще стояти.
- У мене посвідчення АТО тихо промовив хлопчина.
На що, водій відповів.
У мене вже три пенсіонера гордо відповів водій продовжуючи свої теревені по телефону. Ми сиділи поруч з водієм і нам було все видно і добре чути. Хлопець почав шукати гроші.
І тут я не витримав зі злості крикнув до водія:
- Ах ти кабан вгодований сидиш у теплі маршрутці, а ти представ себе на його місці негідник.
І тут понеслося вся маршрутка на водія бабусі почали кричати, що він ніколи і одного пенсіонера не провезе безкоштовно за копійку вдавиться.
А чоловіки які були на підпитку вже готові були водію і по пиці дати сказавши хай він нас довезе до конечної там ми з ним поговоримо по чоловічому.
Тут водій зрозумів, що може і по пиці отримати вмить перемінив тактику виключив свій шансон, цигарку викинув геть, телефон навіть не виключив засунув в куртку звідти ще довго лунало
- Алло, алло де ти Васю пропав.
- Та шо я нічого хай їде…
- Ото воно, що ти ніхто і нічого не вартуєш це ми зрозуміли.
По тихеньку у маршрутці почали пристрасті стихати.
На зупинці Посьолок хлопчина готувався на вихід я допоміг винести його сумку, а виходячи із маршрутки хлопчина тихо промовив до водія.
- Спасибі брате, що довіз до рідної хати. Не бажаю ніколи тобі бути на війні у мої шкірі.
Хлопець посміхнувся і пішов налягаючи на свою палицю.
Водій ураз перемінився в обличчі почервонів, і на очах появилась сльоза і рушив далі мовчки.
А мені ніяк не виходив з голови той хлопчина і в серці защеміло і чого наші серця бувають такі черстві коли до нашої хати не прийшло горе...
Post a Comment