Ще про хресну ходу: про батюшок і циган

Ще про хресну ходу. Про батюшок і циган.передає http://www.bbcccnn.com.ua

По дорозі до пам”ятника князю Володимиру на прочан очікували численні блаженні. Все ті ж добрезнайомі столичні “жебраки”, але з іншими саксесссторіз та реквізитом. Особливої фантазії не вимагалось: кричи лишень голосніше “ааа, памагітє на апєрацию”, і чималі кульочки швидко наповнювались купюрами.

Друзі, протягом десяти років моєю роботою було бачити різні шоу, але такого перформенса я ше інколи не зустрічав. Два десятки циган, в образах кривих, бємємєнних інвалідів в масках (аби реального віку ніхто не взнав), безутішних вдов намагались перекричати одне одного. Ви б почули скільки жалості, надриву, жизнєной трагедії в їх завиваннях – зловили б катарсіс покруче, ніж на концертах Аделаджи.

Темні та наївні “представники” віддалених єпархій одностайно жертували смуглим знавцям людських слабостей, чим нє вєдая вкушали цинізму “бальшого города”.

Коли ж громада розмістила свої православні зади на схилах Гірки, “юродиві”, як юнкерси-штуки, почали методично утюжити стройні ряди прочан. От тільки замість сирен грамотно грали на почуттях вєрующих. “Друзі, будь те ж людьми, одна надія на вас та на Бога” – мовляв, а якщо ви християни, то “шоу ми йо скіл”, давай гроші.

В цій ситуації найбільше “доставілі” попи. Останні просто тролили жебраків, використовуючи всю важність свого сану. У відповідь на заплакані карі оченята і розкриті кульочки зверхньо заявляли, що священники суть бессеребрянники, і не мають грошей… При цьому елегансько розмахували шостими-айфонами, ключами від “туарегів” чи просто товстенними золотими цепурами з “акробатами”.

Один з провінційних отців виявився тролем 80-го левела. Простий бородатий дідусь у потертій і старій рясі (чи не єдиний, хто нагадував сербського патріарха) сильно проникся горем злиденних. Коли хтось з цих Ju-87 попадав в зону його відімості, бятюшка одразу, як Блейд, доставав з-за спини величезного потертого деревяного хреста і хуярив жебрака по голові. Потім заставляв його цілувать розп”яття, читати молитви і загалом всячєскі відволікать прохача від проізводствєнного процеса:

– Ааааа, памагітє на апєрацию…

– Цілуй хреста – хрясь ним по лобі. Циганка цілує – як звать, нещасна?

– Ааааа, ииии – Ізобража немаслімі страданія. – Маріяяяя…ааааа

– Чого просиш, грєшная, у Господа? – Хрясь хрестом по лобі. Чути характерний звук удару старого потрісканого дерева об щось тверде.

– Ааа…здоровья і…

– Помолимось “Богородице діво…..”

Lesko Kromplitz