Рівненські медики рятують бійця АТО, від лікування якого відмовилися 18 клінік

Він повстав з мертвих», – кажуть медики про 42-річного Романа Кубишкіна. І це не перебільшення. Доброволець з райцентру Дубно Рівненської області був важко поранений 22 лютого 2015 року в Пісках. Вибухом знаряду йому в прямому сенсі знесло півголови. Романа визнали вбитим і збиралися ховати … – повідомляє http://www.akcent.info/

– До останнього не знала, що Рома на війні, – розповідає 70-річна мама бійця Ірина Кубишкіна. – Він з дружиною і 12-річним сином жив в Сумській області, працював будівельником. До мене приїжджав в гості, допомагав. Уже перебуваючи на передовій, син говорив мені, що він на заробітках під Києвом. Восени 2014 приїхав і несподівано попросив грошей на теплий одяг. Сказав, що на будівництві холодно. Я дала йому свою банківську картку. Увечері Роман повернувся з речовим мішком, в ньому був камуфляжний одяг, теплі підштаники, балаклава. Але тоді я не надала цьому значення

А в лютому 2015 син приїхав вже у військовому обмундируванні. Побачила його в формі, все зрозуміла і заплакала. Рома пообіцяв, що повернеться живим.

* Роман Кубишкін пішов на війну добровольцем у 2014 році

Три дня синочок був у мене. За цей час ретельно перевірив все в квартирі, відремонтував крани, замки, засувки. Помітивши моє здивування, сказав, що хоче бути спокійний, знаючи, що у матері вдома не протікають труби і не дує з балкона.

Увечері перед від’їздом приніс з магазину сметану і попросив посмажити дерунів. Мені здається, він передчував біду. Після вечері завів будильник на четверту ранку, хоча електричка до обласного центру відправляється тільки о шостій годині, а йти до вокзалу не більше п’яти хвилин. Рано вранці Роман майже дві години сидів на балконі, курив люльку, про щось розмірковував. Потім за кілька хвилин зібрався, міцно обняв мене і побіг на електричку. Постійно згадую його прощальні слова: «Мамуся, все буде добре, я повернусь. Від побачиш, як ми будемо жити у вільній країні “.

А через два тижні приїхав незнайомий чоловік і при мені подзвонив комбату. Розповідь офіцера я не дослухала – втратила свідомість, як тільки зрозуміла, що Рома важко поранений.

Роман Кубишкін з дитинства мріяв стати військовим, але через травму трохи кульгав. Коли почалася війна, він прийшов до військкомату. Йому відмовили, і чоловік записався в добровільний батальйон. 22 лютого 2015 року в Пісках був сильний бій. У той день Роман мав відпочивати після нічної зміни, але попросився на позиції допомагати . Коли почався артобстріл, він разом з товаришами перебував на передовій в бліндажі. Саме туди потрапили одночасно два снаряди. Як пояснили військові, це було пряме попадання. Бліндаж буквально накрило вибухами. Розбиті в тріски дерев’яні лавки і столи, уламки цегли і людська плоть змішалися з землею.

– Роману знесло півчерепа, його впізнали тільки по особистих речей, – продовжує Ірина Лук’янівна. – Він лежав у калюжі крові. Ніхто навіть подумати не міг, що Рома живий. Його разом з іншими побратимами відвезли в морг. Коли Рому збиралися покласти в труну і взяли за руку, то … випадково почули ледь пробивається пульс. Однополчани вибігли з моргу, одні стали кликати медиків, інші – дзвонити в лікарню.

Почувши, що в морзі ожив мрець, лікарі відповіли, що … потрібно менше пити. Тільки за допомогою добірного мату вдалося змусити когось із медиків оглянути Романа. Коли переконалися, що боєць живий, його негайно відвезли в Червоноармійську лікарню, а звідти вертольотом – в Дніпро.

Пізніше з’ясувалося, що Роману Кубишкіна врятували життя … тріски, змішалися з піском і дрібним каменем. Вони забили рану, тим самим зупинивши кровотечу. Скільки часу він – живий – лежав в поліетиленовому мішку на холодній землі, невідомо.

– Три місяці Рому лікували в Дніпрі, потім перевезли в приватну київську лікарню, де він пробув близько року, – продовжує мама пораненого бійця. – Йому зробили 50 операцій! Роздроблену частина черепа накрили спеціальною пластиною. За кожен місяць лікування доводилося платити 70 тисяч гривень. Гроші збирали всім світом – допомагали і благодійники, і Дубенський міськрада.

До влади я звернулася через безвихідь. Коли вперше прийшла до міськради, боялася, що там навіть не стануть слухати. Це і зрозуміло, в країні і так маса проблем. Але мене зустріли дуже тепло і запевнили, що не залишать в біді. Так і вийшло – практично відразу міськрада перерахувала 70 тисяч гривень. Моїй радості не було меж. Допомога продовжувала періодично надходити – це було справжнє диво. Представники влади не тільки надавали матеріальну допомогу, а й відвідували Рому в лікарні.

Але останнім часом зібрати гроші на лікування стало важче, і лікарі поставили питання: або платіть, або шукайте іншу клініку.

– Готуючи публікацію, я виявила, що для збору пожертвувань на лікування Романа Кубишкіна відкрито безліч банківських рахунків на різні прізвища. Як таке могло статися? – Питаю у матері бійця.

– Мені важко про це говорити, але на моєму синові багато хто хотів заробити, – важко зітхає Ірина Кубишкіна. – Чоловік, який стверджував, що він бойовий побратим Романа, викрав 200 тисяч гривень. Жінка, яка назвалася волонтером, вкрала більше 70 тисяч. Ви не повірите, але навіть родичі намагалися нагріти руки на нашій біді.

Я й гадки не мала про деякі «помічниках», які збирали гроші нібито на лікування Романа, поки ці люди не почали з’ясовувати стосунки прямо в лікарні, біля ліжка мого тяжко пораненого сина. Вони сварилися і навіть билися! Їх розтягували медики. На це моторошно було дивитися, я плакала.

Як назвати людей, які грабують тих, чиє життя висить на волосині? Через них утворилася заборгованість перед приватною клінікою, і нам вказали на двері.

Але перевезти Романа Кубишкіна в іншу лікарню виявилося справою не простою. Як тільки лікарі дізнавалися діагноз – «відкрите проникаюче вогнепальне поранення, багатоуламкові пошкодження кісток мозку, втрачена значна частина черепа», то відразу відхрещувалися від такого пацієнта. Від Кубишкіна відмовилися в цілому … 18 клінік!

Начальник Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни Андрій Бурачік пішов назустріч проханням місцевої влади і волонтерів і дав згоду на лікування Романа. У госпіталі перебувають бійці, які пройшли серйозний курс лікування в різних клініках, в тому числі за кордоном. Рівненські медики вміють творити чудеса і не раз доводили це. Багатьох тяжкопоранених тут буквально поставили на ноги.

– У нас пройшли реабілітацію понад 600 бійців, – повідомила «ФАКТАМ» заступник начальника госпіталю з медичної частини Оксана Киричук. – Хоча, зізнатися, такого складного пацієнта ще не було. У Романа Кубишкіна спостерігається помітний прогрес в лікуванні, є надія, що він повернеться до нормального життя.

Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни розташований в сосновому бору в екологічно чистій зоні. На території – два лікувальних корпуси, корпус фізіотерапевтичного і водного лікування, відділення реабілітації. Пацієнти розміщені в будиночках котеджного типу. У кожному котеджі є кухня з холодильником, вітальня з телевізором і набором м’яких меблів, спальня, ванна кімната.

– Всі види обстеження і лікування в госпіталі проводяться безкоштовно, – продовжує Оксана Киричук. – Завдяки державній програмі і благодійникам установа забезпечена всіма необхідними ліками. До послуг пацієнтів – новітні методики фізичної та психологічної реабілітації.

– Дубенський міськрада виділила реанімобіль для перевезення Романа з київської лікарні в рівненський госпіталь, – пояснює мама бійця. – Тут його зустріли як рідного, відразу ж оглянули, зробили кардіограму, поставили крапельницю. З ним розмовляли, цікавилися, як він переніс дорогу.

У Романа немає значної частини мозку, тривалий час він ні на що не реагував. Після півтора років реабілітації у нього частково відновилися життєві функції. Сьогодні він розрізняє голоси, стискає і розтискає руку, намагається рухати ногами, блимає, відповідаючи на питання.

– Це величезна перемога! – Каже Ірина Лук’янівна. – Адже раніше син байдуже дивився в порожнечу. Лікарі йому кажуть: «Ромашка, відкрий рот і покажи мову». Він виконує, значить, розуміє, що від нього хочуть. Я щодня молюся за здоров’я сина, радію його найменшим успіхам. Тут, в Рівненському госпіталі, син вперше після поранення посміхнувся. Дякую Господу і вірю, що син повернеться до нормального життя. Адже Рома нічого поганого не зробив, він просто захищав Батьківщину.

Роман Кубишкін потребує тривалої реабілітації. Для тих, хто готовий допомогти бійцеві матеріально, повідомляємо банківські реквізити його матері.

Приватбанк, банківська картка № 4149 4978 4385 0936, Кубишкіна Ірина Лук’янівна……