Header Ads

 Борис Болотов

ЗА ЦЮ НЕЗВИЧНУ, АЛЕ ДУЖЕ ПРОСТУ ПОСЛУГУ ЧОЛОВIК ОТРИМУЄ ЗА ДЕНЬ ДО ТИСЯЧI ГРИВЕНЬ – ДЕТАЛІ

Вам подобається стояти в черзi? Нi? I дарма. Виявляється, якщо мати вдосталь терпiння, то на цьому можна ще й добре заробити. Знайомтеся: Микола Приходько. Вiн уже другий рiк поповнює свiй сiмейний бюджет завдяки чергам. Микола працює в рiзних мiстах, але переважно – великих. Навiть до столицi їздить. Нi, не на прогулянку, а щоб постовбичити в черзi. “Там бiльше пропозицiй, – каже, – тому й заробiток бiльший. Iнодi за день маю тисячу чи пiвтори тисячi гривень. Скажiть, будь ласка, яка фiрма погодиться платити таку суму? Нiяка”. Заробляти на чергах Микола почав випадково. Якось приїхав до Києва на мiжнародний футбольний матч.Сообщает http://newsnet.hostenko.com

Iз залiзничного вокзалу одразу мерщiй на стадiон – до каси. А там… Ой, леле, така довжелезна черга, що нi кiнця їй не видно, нi краю. “Отож стою i сподiваюсь на удачу, – згадує. – За мною вже вишикувалось чимало вболiвальникiв: можливо, з три десятка, а то й бiльше. I раптом хтось штовхає в плече. Дивлюся — якийсь чоловiк. Незнайомий. У костюмi з краваткою. Дiстає з кишенi 50 гривень, тицяє в руку й каже, мовляв, потримай мiсце для нього. Повернеться за годину. Ось так я заробив у черзi свої першi грошi. Сподобалось.

Вiдтодi сам почав пропонувати послуги. Де? У соцiальних мережах. Писав лаконiчно: бронюю мiсця за невеличку винагороду”. Послуга Миколи сподобалась. Вiдтак з’явилися клiєнти. Просили рiзне: комусь конче хотiлося вiдпочити на березi Днiпра. Вiдтак просив забронювати альтанку з мангалом. Iншi не мали часу, щоб стояти в черзi до iноземного консульства. Вiдтак охоче перекладали цей обов’язок на винахiдливого пана Приходька. “Ой, за два роки вже стiльки було замовлень, – всмiхається, – що годi згадати всi. Одного разу навiть довелося сидiти в ресторанi. Якомусь бiзнесмену заманулося вiдпочити за столиком на балконi. Тож вiдрядив мене: не тiльки оплатив послугу, а й пригостив пивом”. Коли Микола починав свiй незвичний бiзнес, було непросто. Iнодi замовникiв доводилося чекати тижнями, а то й мiсяцями. Та вiн не здавався. “А чому я мав панiкувати, – знизує плечима. – Для мене то був лише додатковий заробiток. Це тепер стало легше. Чому? У соцмережах хтось створив сайт kabanhik.net.

Заходжу туди й вибираю пропозицiї, якi менi найбiльше подобаються. Повiрте, це цiкава справа. Комусь не подобається стояти в черзi, а хтось немає часу. Чому б не допомогти за невеличку винагороду?” “Чи є якийсь тариф, згiдно з яким оплачують твої послуги?” – запитую. “Нi, – вiдповiдає, – усе залежить вiд платоспроможностi та щедростi замовника. Iнодi дають 50 гривень, а бувало i триста – за кiлька годин. Погодьтеся, чудовий заробiток. Найбiльше потребують таких послуг у столицi України. Тому я їжджу туди щотижня. Заздалегiдь знаходжу замовлення, домовляюся – i вперед. Зароблених у такий спосiб коштiв вистачає, щоб компенсувати витрати на проїзд, ще й поповнити сiмейний бюджет. Тепер я зрозумiв, що нiколи не можна опускати руки, якщо раптом залишишся без роботи. Думай, шукай, i ти обов’язково знайдеш”.

Немає коментарів