Header Ads

 Борис Болотов

Читати набагато легше, ніж тримати у руках зброю та померти, захищаючи Україну від окупантів, як це зробив він.

Я назву цю історію одного життя "Хоробре серце" і більше мені нічого додати.
Прочитайте її. Літери - не кулі. Речення - не осколки. Читати набагато легше, ніж тримати у руках зброю та померти, захищаючи Україну від окупантів, як це зробив він.Сообщает https://www.facebook.com




Олександр Аркадійович Оцабера (позивний "Десант") народився 23 липня 1989 року у селі Панасівка Козятинського району Вінницької області. Віднедавна мешкав з родиною у 
Молодший сержант, інструктор з вогневої тактичної підготовки 199-го навчального центру ВДВ при 95-й окремій десантно - штурмовій бригаді.
Загинув 11 листопада близько 7.00 біля міста Торецьк Донецької обасті внаслідок осколкових уражень, отриманних під час вибуху фугаса. Лікарі зробили все можливе, але іноді й лікарі безсилі.

2006 - 2007 року провчився у селі Гущинці на оператора комп'ютерного набору.
У його душі було мало страху, але багато доброти та співчуття. Завдяки загостренному почуттю справедливості, Десант мав трохи вибуховий характер, але швидко відходив та перетворював усе на жарт, він не міг довго тримати на когось образу.
Вперше війна покликала Олександра Аркадійовича у 2014 році. Служив командиром відділення розвідувального взводу 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.
Спочатку була Попасна. Хлопцям там було морально важко через те, що вони не знали, чого чекати далі, ніхто їм нічого не казав. Одного разу під Ольховаткою їхнє відділення під час розвідки боєм потрапило у засідку та Олександр разом з побратимами врятував хлопців з підбитої машини.

Разом із побратимами він тримав оборону опорного пункту у Нікішиному, а то була на той час одна з найгарячиших точок на Сході. Ворог знаходився майже на відстані витягнутої руки, вогонь не припинявся, міни лягали так щільно, що іноді просто неможливо було підняти голову.
Якось під час потужного обстрілу, коли наші бійці притиснулися до землі, він піднявся на ноги та вибіг на відкриту ділянку, щоб відкоригувати роботу нашої арти, одночасно врятував пораненого капітана, затягнувши того в укриття, але на цьому не зупинився і ще вів вогонь з СПГ, намагаючись подавити мінометні точки.
23.12. 2014 року він з побратимом знаходились поруч, Десант сидів спиною до свого друга, який знаходився на ногах. Раптово почався обстріл і позаду бойового товариша пролунав вибух гранати, той прийняв основну масу осколків на себе, але один пройшов крізь ногу та увійшов у плече Олександра. Це трапилось біля Дебальцева.

Місяць пролікувався у шпиталі та знову повернувся назад. А вже у березні 2015 року був демобілізований. Вже вдома був нагороджений медаллю "Захисник Вітчизни".
11.12.2015 року Десант підписав із ЗСУ контракт.
Молодший сержант, інструктор з вогневої тактичної підготовки 199-го навчального центру ВДВ при 95-й окремій десантно - штурмовій бригаді.
Загинув 11 листопада близько 7.00 біля міста Торецьк Донецької обасті внаслідок осколкових уражень, отриманних під час вибуху фугаса. Лікарі зробили все можливе, але іноді й лікарі безсилі.

Похований Герой 13 листопада у селі Панасівка.
Вас може зачепити цей нарис або залишити байдужими. Ви можете покласти у шухлядку пам'яті згадку про цього солдата або відмахнутися від неї.
А я не забуду одне хоробре серце, яке припинило битися заради того, щоб не припиняли битися наші.



Немає коментарів

На платформі Blogger.