Плакало все село!!!! Пройшов Іловайськ - а загинув удома.

Він лежав у реанімації непритомний, а мобільник розривався від дзвінків — колишнього бійця 51-ї бригади викликали на суд у Турійськ. Замість Романа прийшла його мама. Суд його виправдав, але Рома про це вже не дізнався…   Сообщает http://zvamynews.blogspot.com

Романа Остапюка проводжали в останню путь усім селом.

Приїхало багато учасників АТО, яких тут і не знали.

Три сотні людей у селі Мокрець на Турійщині віддали шану 27-річному учаснику бойових дій, що вцілів під Волновахою, вирвався з-під Іловайська, провівши добу під схололими тілами побратимів, — а загинув на власному обійсті.

Хотів нагострити сокиру, поставив щойно куплений точильний круг на деревообробний верстат.

Круг зірвався, пробив йому голову. Уламки — як ото осколки від снарядів.

Роман возив снаряди там, на Сході.

Із 51-ю бригадою пройшов страдницький і героїчний шлях першої хвилі мобілізації.

Коли прийшов додому — майже нічого не розповідав.

— Краще вам того не знати, — коротко відповідав сусідам.

Ще тягали його по судах за невиконання якогось наказу.

— Ми стояли на першій лінії оборони, на самому передку, а командири десь далі були і по телефону нами керували…— прохопився колись Роман.

Того фатального понеділка, 8 лютого, вранці він завіз документи у Турійський райвійськкомат для оформлення статусу учасника бойових дій. Завіз повторно — раніше бракувало якоїсь довідки.

У середу, 10 лютого, на нього чекав у суді військовий прокурор. За "самовільне залишення частини" — чи що вони там закидають нашим захисникам.

Роман був замислений, в очікуванні.

Всі ці ходіння по судах і кабінетах давалися простому сільському хлопцеві непросто.

У школі він навіть і не бився з хлопцями ніколи.

Надія Володимирівна Хільчук, на очах у якої він виріс, каже:

— Мав золоту вдачу: працьовитий, спокійний, сумлінний. 

Аби перемкнутись із думок про суди і війну на щось інше, зайшов у магазин чи на "Нову пошту" — придбав для господарства точильний круг. Хоча наждак удома мав.

Із магазину вийшов о 16.50, а вже о 17.05 Романова мама побігла до сусіда — Сергія Хільчука:

— Там Ромі щось сталося...

Сусід метнувся туди, витяг хлопця. Став набирати "швидку", тут якраз ішла медсестра, що працює в районній лікарні.

Сергій гукнув їй, що Ромі зле, він у крові. Але вона дуже квапилась на автобус.

Примчали медики зі "швидкої", хотіли було везти потерпілого в Луцьк, бо травма дуже складна, та зрозуміли, що можуть не довезти. Доправили до Турійська.

Далі лікарі робили що могли, але травма була не сумісна з життям.

Ми розповіли про це тут: Лікарі й волонтери борються за одужання Романа Остап'юка

На похорон приїхали керівники Турійської райради та райдержадміністрації.

Все було гідно.

Священик сільського храму, що належить до УПЦ, відправив панахиду.

Представники районної та сільської влади сказали слова вдячності земляку, що захищав нас як міг від навали новітнього фашизму.

Біда сталась у понеділок, Рома помер у неділю ввечері…

А в середу між тими чорними днями Романа викликали на суд.

Було аж 6 дзвінків на мобільний і смс-ка.

Мама прочитала… і поїхала з села на суд сама — сказати, що син не прийде, бо в реанімації.

Суд у Турійську з Романа Остапюка всі прокурорські обвинувачення зняв — виправдав.

Рома до тями не прийшов і про це вже не дізнався.