МЕРЕЖУ СКОЛИХНУВ ВІРШ ПРО СОЛДАТА ЯКИЙ В ПОМЕР. СЛЬОЗИ НАВЕРТАЮТЬСЯ ВД СКАЗАНОГО.

Вона прийшла на кладовище,

У церкві .перед тим була ,

Весна , а вітер так і свище ,

Що ледве ноги притягла

- Синочку , здрастуй, мій рідненький,

Вклонилась мати до землі,

Цукерок невелику жменьку

Йому поклала на столі,

Сообщает http://zvamynews.blogspot.com

Хай пташка з,їсть, або дитинка,

Її синочка пом,яне,

Її ріднесеньку кровинку,

Вже скоро рік як промине,

Як він до дому повернувся,

Зі Сходу , з клятої війни,

Як білий світ перевернувся,

Коли зустріла у труні...

- Навіщо ж я тебе пустила ,

На білий світ моє дитя ?

Та де ж мені узяти силу,

Триматись за своє життя ?

Та де ж мені узяти волю,

Петлю на шию не надіть ?

На тій високої тополі

Перед тобою не висіть...

Була у церкві мій соколик,

Свічки поставила синам,

Щоб не спіткала злая доля,

Живими віддала війна.

Чужим синам , що там на Сході

Кладуть в труну своє життя,

А смерть шукає , та знаходить

Їй не відоме каяття.

За упокій душі твоєї,

У церкві свічечка горить,

Вона голівонькой своєю,

Тремтіла - приказала жить,

Без тебе жити , мій синочку,

Казала гріх - мої думки,

А як же жити , як не хочу,

Наклала б руки залюбки...

Та хто ж тоді до тебе прийде?

Твою земельку підгорнЕ,

Та розповість про свої бІди,

В минуле думкою пірне?

Хто свічечку запалить в церкві,

Та пасочку тобі спече,

Коли ми разом будем мертві,

Плечем лежати у плече...

Спокійно спи , моя дитино

Земля хай пір,ячком м,яким

Розстелиться тобі периной,

Щоб сни приходили легкі,

Та світлі , янгол мій єдиний,

Хай гріє сонце золоте,

Ти все віддав за Україну,

Віддав життя своє святе...

Руся Ялиньська 14.01.2017.