ПОВЕРНЕННЯ АРСЕНІЯ ЯЦЕНЮКА ДО ВЛАДИ: ТРАГЕДІЯ ЧИ ФАРС?
Політики та політичні сили, які не можуть уповні реалізувати себе на даному етапі, розглядають як реальну можливість проведення у 2017 році дочасних виборів до Верховної Ради України. Деякі політичні лідери мріють і про проведення дочасних президентських виборів. А якщо в Україні таки розпочнеться адміністративна реформа, то можливі й вибори до місцевих рад. Лише в дурному сні можна собі уявити, що повне пере-завантаження влади відбуватиметься в один із найкатастрофічніших для України часів. А якщо врахувати, що це Рік Червоного Півня, то політична пожежа однозначно може стати руйнівною для нашої держави.
Схоже, Арсеній Яценюк хоче використати ситуацію на всі сто відсотків. Потрійні вибори йому потрібні для того, щоб втримати, а то й зміцнити фракцію Народного фронту у Верховній Раді України, самому стати президентом і привести якомога більше своїх представників до влади на місцях.
Як на мене, план авантюрний і неприйнятний для України з точки зору державності. Але назвіть мені українського політика сучасності, який не був би в тій чи іншій мірі авантюристом? Назвіть мені українського політика сучасності, який би був насамперед державником, а вже потім дбав про власний імідж чи політичну вагу очолюваної ним організації?
Як не парадоксально це звучить, але в даній ситуації Арсенієві Яценюку не залишається нічого іншого, як сподіватися на коротку пам’ять українців.
Коли в 2015 році відбувалися вибори до місцевих рад, представники Народного фронту розчинилися в інших партіях, аби прийти до влади. Очолювана Арсенієм Яценюком політична сила мала на той час мізерний рейтинг, щоби розраховувати на перемогу. Щоправда, відмова від участі у виборах була вбрана у пишні шати пустослів’я. Мовляв, ми партія реформаторів, свідомо йдемо на пониження свого іміджу, бо на початковому етапі проведення реформ цілком закономірним є погіршення умов життя людей. Наприклад, як у Польщі з її шоковою терапією та в інших європейських країнах, де проводили подібні економічні реформи. Щоправда, потім з’ясувалося, що реформами як такими в Україні за Арсенія Яценюка і не пахло, але це вже дрібниці життя.
Розпочавши свою президентську кампанію й кампанію Народного фронту до виборів до Верховної Ради України і місцевих органів влади, Арсеній Яценюк, як не дивно, має три козирі.
Насамперед мова йде про невдоволення людей українською внутрішньою політикою. Народ просто змучився чекати змін на краще. Тому зараз йому пропонують нові політичні обличчя на кшталт Савченко, Мураєва чи Саакашвілі. Це звичайнісіньке шулерське пересмикування картами. Але хто вам казав, що політику роблять у чистих рукавичках? На цьому тлі Арсеній Яценюк мав би виглядати білим і пухнастим.
По-друге, Арсеній Яценюк в уяві багатьох людей є прихильником війни з Росією до переможного кінця. Але, за великим рахунком, не такий він уже і “яструб”. Згадаймо лише розрекламовану і профукану Стіну на кордоні між Росією та Україною. Корупційну складову оборудки й досі вивчають. До того ж, війна – це бізнес. Яценюка і його команду трішки відсунули від нього. Тепер настав час повернути втрачені позиції, бо гроші потрібні в тому числі й для повернення до влади. На цьому тлі спостерігатимемо жорстку конкуренцію між популістами щодо закінчення війни вже цього року. Команда Петра Порошенка вустами американського сенатора Маккейна вже про це заявила.
Насамкінець Арсеній Яценюк говоритиме, що уряд Володимира Гройсмана не здійснює реформ. Піде безкомпромісна й жорстка війна компроматів, хто ж насправді підняв тарифи. Піднімуть й багато інших питань економічного і соціального плану. Не погребують нічим. Наприклад, команда Яценюка вже по повній програмі використовує свідчення Онищенка, справжнє прізвище якого Кадиров, про те, скільки грошей пішло на повалення уряду Яценюка. Такий собі державний переворот, а не те, про що лепече Олійник в одному із московських судів. Але для політиків нема нічого святого. Чом би не використати для досягнення власної мети тих, хто є твоїм опонентом і навіть ворогом? Такі політики готові не лише показово Богу молитись, а й душу Дияволові продати – лиш би ніхто не бачив.
Якщо ще минулого року вага українського політика для внутрішнього вжитку в значній мірі залежала від підтримки європейців і американців, то тепер, очевидно, слід сподіватися лише на власні сили. Арсеній Яценюк затіяв наприкінці року вояж до Європи та США, сподіваючись на таку підтримку, але тепер ситуація різко змінилась у зв’язку з обранням Дональда Трампа президентом США та ймовірною зміною лідерів ключових європейських країн цього року.
Схоже, що ми таки побачимо повернення до влади Арсенія Яценюка та Народного фронту – хоча, мабуть, все-таки не в такому наполеонівському форматі, бо трагедія чи хоча би фарс можуть дорого коштувати Україні.
Post a Comment