“ЄВРОСИРОТИ”: З ЧИМ СТИКАЮТЬСЯ ДІТИ УКРАЇНСЬКИХ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ

Соціальні сироти, діти трудових мігрантів, або, як називають їх наші сусіди-поляки – “євросироти”, пише intermarium.com.ua

За оцінкою різних джерел від 200 тисяч до декількох мільйонів українських дітей мають одного чи обох батьків, що працюють за кордоном.

Причини цілком зрозумілі: економічна та політична криза, в якій не перший рік перебуває наша держава, та зростаюче безробіття змушують все більше українців вирушати в Росію, Польщу, Італію, Німеччину та інші країни шукати кращої долі.

За словами Олександри Слободян, експертки з питань міграції аналітичного центру CEDOS, лише у 2016-му році 700 тисяч наших співвітчизників виїхало працювати за кордон.

МЗС України прогнозує, що, якщо економічні умови в країні не покращаться, ця цифра й далі зростатиме.

Навряд чи кому спаде на думку звинувачувати батьків-заробітчан в тому, що вони “покинули” дітей удома.

Тим більше, що таке рішення найчастіше приймається виходячи з міркувань про краще майбутнє для дитини. Згідно з даними досліджень міжнародного правозахисного центру “Ла Страда – Україна”, серед причин від’їзду за кордон трудові мігранти називають бажання заробити гроші на навчання дітей (86%), придбання або будівництво житла для родини (72%), або просто забезпечення повсякденних потреб своїх нащадків (69%).

Валютні надходження з-за кордону, дійсно, на певний час вирішують проблеми матеріального добробуту “євросиріт”, але чи все можна купити за євро?

Психологи та соціальні робітники давно б’ють тривогу, намагаючись привернути увагу уряду та суспільства до психоемоційних проблем дітей, чиї батьки довгий час перебувають за кордоном.

Дослідження показують, що цим дітям часто притаманно почуття провини: вони вважають себе винними у тому, що батькам доводиться працювати в іншій країні.

У них виникають проблеми соціалізації, які, в свою чергу, накладають відбиток на спілкування з однолітками, шкільні успіхи, мотивацію у навчанні, самооцінку, тощо.