ЖИТТЯ ОБІРВАЛА КУЛЯ СНАЙПЕРА!!!ЛУЦЬК ПОПРОЩАВСЯ З ГЕРОЄМ МАКСИМОМ ГРИНЧИШИНИМ

У Луцьку попрощалися із командиром зенітно-ракетного взводу 1 механізованого батальйону 72 ОМБр Максимом Гринчишиним, життя якого 19 лютого обірвала куля снайпера. Прощання з Героєм відбулося 22 лютого. ПЕРЕДАЄ http://pravda-v-slove.blogspot.com

Розпочали траурну процесію відспівуванням військового у Свято-Троїцькому кафедральному соборі. Владика Михаїл, відслуживши панахиду, сказав, що, проводжаючи Героїв, важко знайти слова, які стали б втіхою для родини, істиною для усіх лучан та повчанням для дітей.

«Він загинув не за мамин город, не за дачу татову. Він загинув за цілісність і незалежність української держави, здійснивши найбільший подвиг, поклавши душу свою за ближніх своїх. А Господь говорить, що той, хто віддасть душу за ближнього свого, врятує її. Він не залишає після себе фізичних нащадків, але залишає великий приклад любові і жертовності», – сказав священнослужитель.

Опісля ж відбулася громадська панахида на Театральному майдані міста. Розпочинаючи її, секретар Луцької міської ради Юлія Вусенко сказала, що смерть Максима Гринчишина – страшна трагедія, яка вкотре стрепенула Луцьк, і немає слів, які могли б зарадити горю близьких Максимові людей.

Голова Волинської ОДА Володимир Гунчик висловив співчуття родині та близьким Максима Гринчишина. «Я прошу вибачення у вас за те, що ми всі разом не змогли зберегти це прекрасне молоде життя. Він був Героєм і залишиться. Він завжди буде в пам’яті лучан і волинян», – сказав Гунчик.

Спогади про побратима, стримуючи сльози, висловив сержант Сергій Гоч: «Ми з ним їли, сміялись, воювали, мріяли про щось.

І тут він пішов на завдання, і куля його забрала. Просто взяла і забрала. Він був справжнім товаришем. Ніколи молодших не посилав перед собою. Таких, як він, дуже мало».

Брат Максима Дмитро Літушко закликав усіх лучан схаменутися, не бути байдужими до долі країни. «З такими темпами нам не про Європу треба думати, а про те, щоб ми з вами хоча б живі залишилися. Ми не можемо затягувати, нам треба це робити вже».

Кохана дівчина Максима Любов Казмірчук розповіла, що Герой мав два позивних – Курбан і Прометей. Обидва вони символізують жертву. Так і Максим пожертвував собою заради життя інших.

Останньою ж слова про свого сина сказала його мама. Вона подякувала всім, хто прийшов розділити горе сім’ї. «Він був справжнім, він пішов воювати не за гроші, не за пільги. Я хочу попросити вас – зробіть що-небудь, зупиніть цю безглузду війну, хай не плачуть матері», – звернулася вона до усіх лучан.

Далі ж із Театрального майдану траурна процесія пішою ходою рушила проспектом Волі до Київського майдану, звідки Максима повезли на Алею почесних поховань у село Гаразджа, де він знайшов свій останній спочинок. До слова, рух проспектом Волі перекрили. Люди, спинившись край дороги, мовчки віддавали останню шану Максимові Гринчишину. Місто, немов затамувавши подих, зупинилося, проводжаючи свого Героя.

Нагадаємо, Максим Гринчишин народився 12 травня 1979 року. 14 серпня 2014 року був призваний на військову службу по мобілізації Луцьким об’єднаним міським військовим комісаріатом у військову частину В 4264 селища міського типу Старичі Львівської області, був командиром зенітно-ракетного взводу 1 механізованого батальйону 72 ОМБр. Згодом підписав контракт. Загинув 19 лютого 2017 року у боях під Авдіївкою Донецької області.