14 березня – особливий день для українців! Дізнайтесь, що обов’язково потрібно зробити сьогодні! ІНАКШЕ…

14 березня відзначають День преподобної Євдокії (або в народі Явдохи). Це ім’я асоціюється з заступництвом земної природи і знаменує пробудження життєвої сили землі, пишуть Патріоти України з посиланням на Нескучные новости.

Сообщает http://de-facto.cc

Історія

В молодості Євдокія вела порочне життя, але згодом відмовилася від хибного шляху і прийняла християнство, роздала своє майно бідним і пішла в жіночий монастир. Незабаром стала його настоятелькою і прославилася різними дивами: її молитва була настільки сильною, що по слову праведниці воскресали мертві. Дізнавшись про це, язичницький управитель Іліополя Вікентій наказав зарубати її мечем, коли їй було 56 років.

У народі цей день називають “Явдохи” – не тільки перший день весни, а й перший день нового року, адже у наших предків рік починався з 1 березня (14 березня за новим стилем). Тому аж до XV століття на Явдохи відзначали Новий рік.

Прикмети

Вважалося, що свята Євдокія зберігає ключі від весняних вод, таких потрібних для майбутнього врожаю. У цей день прокидається від зимової сплячки бабак, виходить на світло, свище три рази, а потім знову лягає на іншу сторону і так спить до Благовіщення.

Починаючи з цього дня діти ходили по дворах і славили прихід весни, співали закличні веснянки і носили з собою вирізаних з дерева ластівок або випечених «жайворонків». У цей день наші пращури зустрічали весну, виходячи до сходу сонця на пагорби, ставали біля воріт або піднімалися на дерева і закликали її.

Ще однією ознакою приходу весни вважалося спів пташки вівсянки. Якщо хтось почув її голос, то намагався сповістити сусідів. З цього часу уже готували ярий хліб для ранньої сівби.

Селяни вірили, що в цей день повертаються з вирію ластівки.

Вважалося, що руйнувати гніздо ластівки – великий гріх. Як і лелеки, ластівки приносять в будинок, під дахом якого живуть, затишок і гармонію. Тому краще не турбувати їх і не бешкетувати, виймаючи яйця з гнізда.

Люди вірили: якщо вмитися на Євдокію молоком, будеш білим і гарним обличчям. Талою водою кропили водою стіни, щоб ті “дихали”. Давали цю воду курям, щоб добре неслися, коровам – щоб доїлись. А ще святили в церкві зерна пшениці з тим, щоб першими їх висівати.

На Євдокії дівчата до сходу сонця заклинали своїх суперниць такою молитвою: “Щоб на дорозі не стояли і мене, хрещену рабу Божу, добрим словом поминали”. З цього дня і до самої Трійці співали пісні-веснянки, у яких звучить оптимізм і світлі ліричні мотиви.

Городники вважали, що якщо “під Євдокію” висіяти розсаду капусти, вона не буде боятися морозів.

Ворожіння

У цей день ворожили на врожай: якщо вітер дме із заходу або з півдня – буде врожай на хліб; якщо ж зі сходу чи півночі, то буде посуха, а тому і неврожай на зернові культури. Якщо день сонячний – вродить пшениця, а якщо день похмурий і небо хмарне – буде врожай на просо і гречку. Якщо в цей день заметіль, то селяни кажуть: “Явдоха хвостом крутить – буде пізня весна!”.