“Я на все життя запам’ятав це! Їду в міському автобусі. І ось один трохи напідпитку чоловік почав говорити…”

Сиджу знову за нотіком і думаю … Так вийшло, що в свій час я більше 20 років прожив на Колимі і Чукотці (не сидів-я в Аерофлоті працював). Там і школу закінчував.
Пише https://prefiks.win




До речі там українців було відсотків 60-70 в той час. Хтось сам приїхав на заробітки, хтось по іншому і потім залишився. Неважливо. Це преамбула. Мені 21 рік. Магадан. Їду в міському автобусі. І ось один трохи напідпитку чол почав говорити, щось про Сталіна. Типу, що він був Великий і мудрий. Зима. На вулиці мінус 25. Пасажири попросили водія зупинити автобус. Чоловік 5 вивели цього любителя Сталіна з автобуса, дали хороших тюлів, сіли назад і автобус рушив далі. Я на все життя запам’ятав це! Це ГРОМАДСЬКА СВІДОМІСТЬ! Я це до чого? Наш автобус-Україна! А всяка наволоч треба спільно викидати з “автобуса” і рухатися далі. Тоді і прибудемо в пункт призначення-ЄС і НАТО. Ми Українці! Треба цим пишатися! Щоб не було соромно перед тисячами загиблих за те, що я можу зараз Вам це говорити, а Ви читати не чуючи вибухів і обстрілів! Слава Україні! Тільки Порошенко буде водієм нашого “автобуса”. Героям слава!