Header Ads

 Борис Болотов

Як «Моторола» вбив полоненого «кіборга» — розповідь очевидця

Нещодавно один з польових командирів самопроголошеної «ДНР», росіянин Арсеній Павлов, відомий також за позивним «Моторола», в коментарі виданню KyivPost зізнався, що сам «розстріляв 15 полонених» українських військових. СБУ збирається інкримінувати бойовику ці вбивства.Сообщает http://newsgood.com.ua



Юрій Сова, боєць 80-ї бригади, який потрапив у полон бойовиків після підриву нового терміналу Донецького аеропорту в січні 2015 року, говорить, що був очевидцем одного з таких вбивств.

За його словами, «Моторола» з власного пістолета застрелив Ігоря Брановицького — військовослужбовця 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї десантно-штурмової бригади, що разом з ним потрапив у полон «ДНР».

На одному з відео бойовиків про полонених «кіборгів» Юрій Сова стоїть поруч з Ігорем.

Про обставини загибелі свого бойового товариша та про те, як «днрівці» брали Донецький аеропорт і як поводилися з полоненими, Юрій Сова розповів в інтерв’ю ВВС Україна.

Підрив та полон
Юрій Сова
Юрій СоваImage captionЮрій Сова: Ігор міг вижити, якби його дозволили забрати в «швидку»

ВВС Україна: За яких обставин ви потрапили в полон?

Юрій Сова: Перший вибух (підрив одного з перекриттів у новому терміналі Донецького аеропорту, яке слугувало укриттям для українських бійців. — Ред.) був 19 січня. Ми залишилися в квадраті між двома рукавами нового терміналу. Побудували собі барикади, щоб відстрілюватися. Довбали лід, щоб просто пити воду, і давали пораненим.

Далі нам сказали, що нас знову мінують. Не дозволяли спускатися в підвал, адже казали, що там все заміновано, стоять розтяжки. Карти розтяжок в нас не було.

Хлопці, хто хотів, вночі з 20 на 21 січня вийшли, тоді якраз був туман. Ми ж залишилися з пораненимиЮрій Сова
Але вони (бойовики «ДНР» — Ред.) ходили під нами. Замінували нам низ і верх, а тоді повністю підірвали.

Хто лежав з краю, залишився зверху, а хто був посередині — поруч з «трьохсотими» (пораненими. —Ред.) та «двухсотими» (загиблими. — Ред.) — всі пішли під завал. Кого змогли, того ми дістали. Живих — дев’ять людей.

Тоді загалом у нас померло п’ять людей, і ще залишилося чотири важкопоранених.

Хлопці, хто хотів, вночі з 20 на 21 січня вийшли, тоді якраз був туман. Ми ж залишилися з пораненими.

Донецький аеропортImage copyrightREUTERSДонецький аеропорт

ВВС Україна: Скільки вас залишалося?

Юрій Сова: 12 людей і четверо поранених. До ранку давали пораненим води, знайшли два рюкзаки з одягом, щоб зігрівати.

На другий день, 21 числа, прив’язали до палиці «білуху» (шматок білої матерії. — Ред.), і «Свирид» (боєць з позивним «Свирид». — Ред.) пішов до сепаратистів домовлятися про госпіталізацію хлопців.

Так нас взяли у полон. Воювати нам уже не було чим. Було кілька автоматів, кілька ріжків патронів до них, й то не всі робочі.

Повели нас допит у підвал, який в них вважається тиром — вони там стріляють. Там протягом шести-семи годин нас билиЮрій Сова
Тоді ж в ночі ми познайомилися з Ігорем. Діставали з ним одяг пораненим. Сам Ігор залишався у тонкому светрі. Діставали з ним тіло нашого медика «Психа» (медик 80-ї бригади Ігор Зінич, який загинув внаслідок підриву нового терміналу Донецького аеропорту. — Ред.).

Коли нас взяли у полон, повезли до «Гіві». Там, кому було треба, трохи надали допомогу, забинтували, дали попити води і покурити. І потім повезли в підрозділ до «Мотороли», в якусь колишню військову частину.

Був Захарченко, трохи говорив з нами. Показали нам і «Моторолу», хоча раніше казали, що він загинув.

І після цього повели нас на допит у підвал, який в них вважається тиром — вони там стріляють. Там протягом шести-семи годин нас били.

Летальний допит

Руїни аеропортуImage copyrightAFPImage captionРуїни аеропорту
Руїни аеропорту
ВВС Україна: Так це був допит чи вас просто били?

Юрій Сова: Спочатку били, а після цього був допит. Задавали такі питання, по яких можна було зрозуміти, що серед них були росіяни. Зізнавалися, що є серед них російські найманці, є і добровольці. (Один з громадян Росії, що воював на території України у складі збройних угруповань самопроголошеної «ДНР», раніше дав інтерв’ю ВВС. — Ред.).

А Ігорю дісталося найбільше, тому що зізнався, що він кулеметник. Йому зламали багато кісток. Прийшов медик, перебинтував його і викликали «швидку».

Тоді зайшов «Моторола». Подивився на нас усіх, ми вже сиділи під стінкою. А Ігор лежав за два-три метри від мене.

«Моторола» підійшов, попитав: «Шо за тєло». Йому сказали, що викликали «швидку». Тоді він ще подивився, сказав, «щоб не мучився, бо не доживе до лікарні», дістав ТТ (модель пістолета. — Ред.) і пустив йому дві кулі в голову.

Похорон БрановицькогоImage copyrightUNIANImage captionЗ Ігорем Брановицьким прощалися у Свято-Михайлівському соборі КиєваПохорон Брановицького
ВВС Україна: Ви це бачили на власні очі?

Юрій Сова: Так. Він подивився на Ігоря, який лежав і не ворушився з поламаними кістками…

ВВС Україна: Але він був живий?

Юрій Сова: Був живий. Аби його «швидка» довезла до лікарні, він міг би вижити. Але казали, що так «Моторола» нібито проявив милосердя.

Він також казав нам: «Не дивіться, що я такий добрий, я можу будь-кого з вас застрелити».

Потім він сказав, щоб нам принесли трохи поїсти, і тоді був вже більш офіційний допит: запитували, хто і звідки, коли був мобілізований і так далі.

Пошуки кулеметника

КулеметникImage copyrightGETTYКулеметник
ВВС Україна: Чому така була жорстока реакція на слова Ігоря про те, що він кулеметник (на одному з відео, опублікованих на сайтах «ДНР», його автор також запитує у щойно взятих в полон захисників Донецького аеропорту про кулеметників. — Ред.)?

Юрій Сова: Тому що казали, ніби кулеметник в аеропорту застрелив когось з їх друзів. Ми відповідали, що всі наші кулеметники і снайпери — «двохсоті» під завалами. Чому Ігор зізнався, ми не можемо зрозуміти.

ВВС Україна: Які враження Ігор залишив у вас?

Юрій Сова: Познайомилися з ним у ніч з 20-го на 21 січня. Добра людина, відмовився виходити з аеропорту, весь час був з пораненими, хто його гукав — одразу до нього підходив. Приносив води чи сигарету.

Ті ж з нас, у кого залишалися автомати, намагалися тримати оборону.
Донецький аеропорт
Донецький аеропортImage copyrightAP

ВВС Україна: Чи можна було утримати новий термінал Донецького аеропорту, якби не було підриву?

Юрій Сова: Оборону можна було ще тримати довго. Але пізніше почали лупити танками, розбили дах, і нашим бійцям закрило огляд.

В кінці в аеропорту нас залишалося не більше 80 людей.

ВВС Україна: Вистачало боєприпасів?

Юрій Сова: Боєприпасів було мало, адже багато їх згоріло через обстріли. Тож ми намагалися економити.

Транспорт вже не міг доходити. Останнє МТ-ЛБ (один з типів бронетранспортерів, абревіатура з російської, українською означає «багатоцільовий транспортер — легкий броньований». — Ред.) їхало до нас на евакуацію 20 січня, але звернуло не там, де треба. Там по ним ударили з РПГ (ручний протитанковий гранатомет. — Ред.), й МТ-ЛБ перевернулося, а далі його повністю підірвали.

Кажуть, що до нас ішли танки, але ніби дали наказ, й вони розвернулися.

ВВС Україна: Чи був зв’язок з командуванням?

Юрій Сова: Після підриву рацій у нас не було. Були лише мобільні телефони, але не у всіх й розряджені.

Що було у полоні

Полонені бійціImage copyrightEPAПолонені бійці

ВВС Україна: Як довго ви були в полоні?

Юрій Сова: 21 січня я потрапив у полон, а обміняли мене з хлопцями 21 лютого. Ми були «непрацездатні», а хто був «працездатний» — залишися ще там. У мене було переламане плече, я не міг нічого робити, і їм не було смислу мене тримати.

ВВС Україна: Як проходив сам допит?

Юрій Сова: Всіх вишикували під стінкою. Кожного по черзі били металевою трубою. Труби були квадратні й круглі, ще держаки від лопат, табуретки. Били й автоматами, руками і ногами, всім, чим можна.

У підвалі пропонували, якщо візьмеш пістолет і застрелиш свого, то не будуть бити і відпустять додомуЮрій Сова
Питали, чого ми прийшли на їхню землю і вбиваємо їхніх жінок і дітей.

ВВС Україна: Які були умови в полоні?

Юрій Сова: Два рази на день приносили їжу. В туалет водили по графіку, тоді ж ми набирали воду. Дві доби сиділи без їжі і води — як нам сказали, через те, що не було світла.

ВВС Україна: Де вас тримали?

Юрій Сова: Після допиту нас привезли в будівлю донецької СБУ. Там повели у підвал — колишній архів. Тут на стелажах і знаходилися весь час.

Загалом в підвалі СБУ вже ставилися краще, лише постійно давили морально.

Пропонували: якщо візьмеш пістолет і застрелиш свого, то не будуть бити і відпустять додому. Такі люди знаходилися.

Юрій СоваImage captionПопри поранення та можливість піти з армії, Юрій Сова повернувся до своєї бригади
Юрій Сова
ВВС Україна: Ви були свідком такої ситуації?

Юрій Сова: Так. В інтернеті є відео. Я стою спиною, а біля мене на колінах стоїть один хлопець, а інший ніби стріляє в нього. Але там патрона не було, його обдурили. Так вони перевіряли психіку людей, хто зламається.

ВВС Україна: Чи відомо вам, скільки було полонених у будівлі донецької СБУ, коли ви там перебували?

Юрій Сова: Під кінець у нашій камері було близько 50 людей. А загалом ще були полонені з добровольчого батальйону «Донбас».

Також там були місцеві «днрівці». За п’янку чи за щось таке їх також на місяць садять в підвали. Але вони самі туди намагаються потрапити, щоб на передову їх не кинули.

З Юрієм Совою спілкувався В’ячеслав Шрамович.


Немає коментарів

На платформі Blogger.